1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.2 І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо.3 І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму.4 Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,5 ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,6 не радіє з несправедливости, а радіє з правди;7 все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.
  8 Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне.9 Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.11 Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.
  13 Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.