Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непоро́чності, і надіявсь на Господа, — тому не спіткну́ся! Перевір мене, Господи, і ви́пробуй мене, перетопи́ мої ни́рки та серце моє, бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив. Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими, я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду. Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника, щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої. Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї. Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами, що в руках їх злоді́йство, що їхня прави́ця напо́внена пі́дкупом. А я бу́ду ходити в своїй непоро́чності, — визволь мене та помилуй мене! Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа!