Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки, що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова: „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї, не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм, аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“! Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його. Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його! Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні! Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця. Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм! Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“ Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі: „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, — пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю! Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно. Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, — ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!