Пісня. Псалом Давидів. Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю! Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́! Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами, бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар! Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею! Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас! У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю. Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє. Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“ Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́? Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже? Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та! Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!