Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе! Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене! Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі. Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій. Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості. Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн! Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі. Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене! І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, — через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́. Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава! А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід. Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць, бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили! І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї. Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй. До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить. Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа, бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с, щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити, щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його, коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві. Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в. Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки. Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, — позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони. Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“