1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
  14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
  20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!