Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму? Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни! Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́! Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її, коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини? І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило, коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́, і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та, і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“ Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце, щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні? Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони! І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється! Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні? Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні? Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце, щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому? Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив, які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни? Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць? Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу, щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві? Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в? Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив? Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається. Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на? Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш? Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду? Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє? Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“? Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум? Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди, коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються? Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в, як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х? Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?