1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру.17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“