1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:2 „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!3 Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?4 О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?5 Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:6 його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,7 стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!8 Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:9 пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —10 на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.11 Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.13 Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.14 Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...15 Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.16 Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.18 Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.19 У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.20 На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...21 Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“