1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов.12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
  14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
  23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!25 їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.